Захист Telegram дорівнює захисту права паплюжити репутацію громадських організацій, вважає голова Комітету Микита Потураєв, а представники ГО, зі свого боку, пропонують заборонити Telegram законом про санкції.

Напередодні  відбулося засідання робочої групи у міській раді Львова щодо інциденту із конем, який нещодавно «знепритомнів» у центрі.

Отож, для «диванних експертів» пропоную подивитися на відео абстрагувавшись від коментарів автора:
– кінь добре вгодований;
– шерсть чиста, не волога, не мокра, не скуйовджена;
– копито має здоровий вигляд, підковане – це як взуття для людини;
– тварина тримає голову, реагує на людину;
– ми бачимо правильне положення вух – чого не буває у тварини яка зазнала теплового стресу чи теплового удару;
– кінь рухає кінцівками – це рухи здорової тварини;
– кінь спокійно чекає на допомогу;
– дуже добре видно що підпруги перетискають грудну клітку в ділянці плечового суглобу передньої кінцівки і це заважає тварині піднятися;
– зверніть увагу на скільки кінь, що лежить та кінь, що стоїть спокійно реагують на спокійні рухи власниці – це про добре напрацьовану не одним днем взаємодію людини з тваринами.
Тварина спокійно чекає допомоги.

Коментар від лікаря ветеринарної медицини, який спеціалізується на конях і понад 30 років працює з кіньми: ви не бачили хворих коней, з цього відео не виглядає що тварина хвора, я не бачу ознак теплового удару.

Багато з вас пишуть: це знущання над тваринами, заборонити карети у центрі Львова. А чи ви знаєте, що торійська порода коней, як зрештою, багато інших порід шляхом селекції створені для перевезення вантажів/карет/екіпажів… і якщо тварина не буде тягнути карету, не буде отримувати навантаження – її забракують до подальшої селекції.

А найгірше у цій ситуації те, що тварина не буде гармонійно розвиватися, відбувається набряк кінцівок, а в найгірших випадках міоглобінурія.
Тому, робота для коня – це життя, зрештою як і для людини.

Отже, роблю висновок: як один бездумний пост може зруйнувати родинну справу яка будувалась впродовж більше 20 років, а тисячі коментів у ФБ допомагають закопати бізнес.

Нікому не цікаво, ніхто не заглиблюється у те, що господарство є взірцевим, єдиним племінним репродуктором коней торійської породи в Україні, освітнім центром, єдиним музеєм карет в Україні, осередком який проводить реабілітацію військових, осередок який співпрацює з науковцями, візитною карткою Львова.

Що мене здивувало на цьому засіданні:
– юристка «компетентно» дає оцінку стану «знепритомнівшого» коня, і обурюється коли їй роблять зауваження про її компетенції;
– зоозахисник створює петицію про закриття центру міста для коней та карет на підставі того що кінь впав ( наш девʼятирічний син задався філософським запитанням: якщо я впаду і не зможу швидко встати, а це хтось зніме і виставить у соцмережі вас позбавлять батьківських прав?)
– це бізнес, це заробляння грошей на конях ( якщо бізнес чесний – не бачу проблеми, коні не живуть святим духом, годівля тварини в місяць – це мінімум 5 тис грн, а обслуговування, а супровід);
– відсутня на засіданні людина яка виставила це обрізане відео з «експертними» коментарями про знепритомнілого коня – не виходить на звʼязок, збуривши спільноту, додавши роботи багатьом людям, нічного неспання власникам конюшні – ця особа сховалась і тихо спостерігає за нами.

P.s. За заключенням лікаря ветеринарної медицини тварина є здоровою та в добрій кондиції.

• Чому ми втрачаємо свою доброзичливість, чому ніхто не запропонував допомогу власниці тварин – довкола було багато людей, чому особа яка оприлюднила таке відео не запитала в чому справа, не запропонувала свою допомогу, зрештою не викликала поліцію?
  Чи кінь може заплутатись у своїх чотирьох, чи це прерогатива людини? Уявіть, що так – може!

Алла Винярська, доцентка кафедри фармакології та токсикології ЛНУБВ ім. С. Гжицького

Біда. Президент Зеленський не помічає, як стає смішним. Його виправдання щодо залишення при собі корумпанта Татарова породили купу мемів.

Люди реально ржуть над тим, як Татаров бігав по Києву стріляв чеченців. Бо мало хто може собі уявити це десь окрім як у “всєлєнній зе Марвел”, надихнутій синтетичними речовинами.

Біда і в тому, що сам Зеленський це спровокував. Цю відмазку він раніше розказував на офреках журналістам і міжнародникам. І це не потрапляло на загал. Ну максимум хтось міг знизати плечима і зробити загадочні глазки. А тут він сам взяв і вивалив на загал пояснення, яке намякше можна назвати “фантазією”. Або конспірологією. Бо жодних доказів Зеленський не надасть ніколи, бо у нього є відмазка – це секретні дані))))

У Зеленського здали нерви не на рівному місці. Втеча православного нардепа Дмитрука пройшла через кордон, який контролюється силовиками Татарова. І відбулась до того як інші правоохоронці Татарова прийшли за Дмитруком у справі про побиття військового ЗСУ (да-да, московопатріарший “слуга урода” побив військового). Це на вихідних прям сколихнуло соцмережі. І Зеленський призначив на понеділок розборки з правоохоронцями. Типу Верховний головнокомандуючий відволічеться від фронтових справ, і дасть піздов своїм тиловим пацюкам, які геть схуїли відпускать за кордон таких зашкварків як Дмитрук, Портнов, Боголюбов і прочіх.

Десь в новинах мелькнуло фото з тієї зустрічі Зеленського з правоохоронцями. І знаєте кого не було на тій зустрічі? Правильно – Татарова)) Того самого Татарова, який іменем і словом Зеленського тримає в узді репресивну державну машину. Того самого Татарова, якого публічно захищав від НАБУ саме той втікач Дмитрук.

Тобто цілком очевидно, що Зеленський просто вирішив спустити пар в свисток. А журналістам підсунуто стару туфту. І люди почали ржать.

Біда.

Джерело: журналіст Юрій Ніколов

Президент Зеленський вирішив зібрати велику нараду щодо втікачів. Мовляв, треба зробити висновки.

Ось далеко не повний список втікачів (за версією Центру протидії корупції):

▪Артем Дмитрук, народний депутат, обраний від Слуги Народу, захисник УПЦ МП, який втік перед оголошенням йому підозри у побитті військового та правоохоронця.
▪Андрій Портнов, поплічник Януковича, який поширював антизахідні наративи, втік за кордон у червні 2022 року.
▪Ігор Портнов, син Портнова призивного віку, виїхав як волонтер.
▪Андрій Деркач, проросійський політик, оголошений у розшук за підозрою у держзраді та незаконному збагаченні, втік до рф, де став кандидатом в депутати.
▪Євгеній Мураєв, проросійський політик, якого рф розглядала як потенційного керівника маріонеткового уряду, втік за кордон у травні 2022 року.
▪Тарас Козак, підозрюваний у держзраді ексдепутат від ОПЗЖ, «права рука» Медведчука, який втік з України до повномасштабного вторгнення рф.
▪Олег Волошин, підозрюваний у держзраді ексдепутат від ОПЗЖ, який втік до рф через Білорусь.
▪Наталія Королевська, ексдепутатка від ОПЗЖ, фігурантка справи НАБУ про незаконне збагачення, яка втекла в Емірати.
▪Олександр Єфремов, колишній керівник фракції Партії регіонів, втік до рф на початку повномасштабного вторгнення.
▪Геннадій Боголюбов, олігарх, який зміг виїхати з країни у червні 2024 року за допомогою чужих документів.
▪Олександр Тупицький, колишній голова КСУ, фігурант справи ДБР, який втік за кордон у березні 2022 року.
▪Кирило Шевченко, ексголова Нацбанку, фігурант справ НАБУ, який виїхав за кордон у відрядження перед повідомленням про підозру і не повернувся.
▪Дмитро Сенниченко, колишній голова Фонду держмайна, фігурант справи НАБУ, втік за кордон одразу після обшуків у нього вдома.
▪Ярослав Дубневич, народний депутат, фігурант кількох справ НАБУ, втік за кордон у 2023 році.
▪Ігор Кушнір, президент Київміськбуду, який виїхав за кордон за довідкою про інвалідність, а після цього піднявся на Еверест.
▪Віктор Сиса, засуджений до 5,5 років позбавлення волі ексдиректор ДП «Гутянське лісове господарство».
▪Владислав Трубіцин, депутат Київради, обвинувачений у корупції депутат Київралди, який виїхав за кордон завдяки листу від ГУР.
▪Олег Гладковський, колишній перший заступник секретаря РНБО, фігурант справи НАБУ.
▪Ігор Гладковський, син Олега Гладковського, фігурант справи НАБУ, виїхав за кордон у 2022 році.
▪Андрій Довбенко, фігурант справи НАБУ, який втік до Великої Британії.
▪Андрій Наумов, ексначальник Головного управління внутрішньої безпеки СБУ, який втік до Сербії за кордон за лічені години до повномасштабного вторгнення рф.

І це далеко не фінальний список. Ще є різні блогери, музиканти, депутати місцевих рад та інші арестовичі.

Більшість запрошених на нараду керівників правоохоронних органів (СБУ, МВС, ДБР, прокуратура) координуються заступником Єрмака Татаровим.

Чи буде на нараді “незамінний менеджер” Татаров, до якого має бути найбільше питань – не повідомляється.

В поняття нації в різних країнах віддавна вкладали принципово інший зміст, а тому практика його розуміння, трактування та використання науковцями й політиками різних країн суттєво диференційована.

Наприклад, в країнах переселенського типу та державах, які є уламками колишніх імперій, прийнято ототожнювати державу і націю (так звана етатистська теорія нації). Бо очевидно, що в таких країнах саме держава згори сформувала цілісне організоване суспільство з поліетнічного населення. Але вже в Центральній та Центрально-Східній Європі всі нації утворилися в ході етнополітичного розвитку, тобто прагнень народів до державно-політичного самовизначення, адже політизація, тобто висунення різних політичних вимог, є важливо складовою етнічного піднесення.

Це безпосередньо стосується й української нації. Але на сьогодні в Україні стали активно поширювати погляди (і в пресі, і в соціальних мережах), що українська нація почала формуватися лише після 2014 року. І по-різному обігрувати фразу італійського політика ХІХ ст. М. Д’Азельйо, висловлену після об’єднання Італії «Ми створили Італію, тепер треба створити італійців». Хоча цей автор мав на увазі лише зближення італійців різних історичних регіонів, які перебували в складі інших держав. Тобто поширеними стали заклики, мовляв, ми лише тепер здобули українську державу і починаємо створювати українську націю.

Але ці твердження – це не просто екстравагантні погляди, але й такі, що кидають тінь на всю українську історію останніх століть і дискредитують український народ. Бо згідно з подібними підходами впродовж ХІХ – ХХ ст., коли європейські нації активно заявили про свої політичні права, український народ взагалі не виступав суб’єктом національно-політичних взаємин, а був якоюсь неорганізованою, безформною масою. А якби нібито до ХХІ ст. не було української нації, то з цього мало б виходитти, що і не було українського національно-визвольного руху, наприклад, 1917 – 1921 років чи 40-х – 50- х років. Тобто, якщо не було нації, то українці в першій половині ХХ ст. згідно з міжнародними принципами не мали права на державно-політичне самовизначення і на створення соборної національної держави на своїй етнічній території, а відповідно не могло бути й національно-визвольної боротьби. І за такими хибними підходами до розуміння нації весь український національно-визвольний рух можна назвати якимось регіональним сепаратизмом чи тероризмом. А це абсурд. Тобто так можна збитися на висновки, які спотворюють український історичний процес.

Спроби використовувати етатистські підходи до розуміння нації є і концептуально хибні. Бо згідно зі сформованими в Україні (С. Дністрянський, С. Рудницький, Л. Ребет та ін.) та в державах Центрально-Східної Європи науковими принципами, нації – це особливий стан розвитку етносу (народу), для якого характерним є широке усвідомлення своєї єдності, наявність єдиної модерної культури, історично-політичних традицій та ідей самостійного державного розвитку. Тобто, політична складова для формування націй є потрібною, але не обов’язково у форматі «є держава – є нація», для цього достатньо історично-політичних традицій та ідей боротьби за державність. Аргументовано застерігав від ототожнення держави й нації український вчений й державно-політичний діяч Л. Ребет (1912–1957) у праці «Теорія нації» (1955). Водночас відсутність державності – це не підстава для висновків про відсутність нації. Так, державність консолідує націю, але це робить і боротьба за державність. Тому виводити початки нації від створення держави – це цілком безпідставно.

Отже, вже наприкінці ХІХ – поч. ХХ ст. український народ мав всі основні ознаки нації: 1) усвідомлення інтелігенцією і широкими верствами всіх регіонів своєї єдності; 2) наявність єдиної літературної мови і створеної на її основі літератури і 3) вирішальна, – обгрунтовані ідеї державно-політичної самостійності й створені політичні організації для досягнення цієї мети. Так, це ще була неконсолідован нація, з порівняно невисоким рівнем національної самосвідомості, диспропорціями в соціальній структурі, але все ж нація. І український національно-політичний рух на той час був одним з найпотужнішим і найпомітнішим в Європі. Наприклад, про національно-визвольні рухи балтійських народів на той мало хто чув.
В часи совкового комуністичного режиму політичне й соціально-культурне становище української етнічної нації ще більше погіршилося, адже проводилася активна державна політика її асиміляції й дискримінації, з’явилися нові лінії розходження (міжрегіональні, у відношенні «велике російськомовне місто – переважно україномовна сільська місцевість тощо). Але й була свідомість того, що ми є нація, була також національна інтелігенція і культура (як в Україні, так і за кордоном). І підтримувалися ідеї української національної державності!

На жаль, процеси консолідації української нації повільно відбуваються і після здобуття незалежності у 1991 році. Чому? Бо не створено відповідних передумов (політичних, інформаційно-культурних, соціально-економічних), а самого проживання в одній державі недостатньо.

Очевидно, що ще в перші роки після проголошення незалежності мали б бути вироблені єдині ідеологічно-політичні цінності, переконливо роз’яснені громадянам всіх регіонів через інформаційну політику. Але таких ідеологічно-політичних засад не було розроблено, а відповідна інформаційно-культурна політика і загалом не проводилася, бо основні засоби масової інформації (як зрештою й економічні засоби) опинилися в руках відчужених від української нації олігархічних груп.

Для міжрегіональної консолідації нації особливо потрібним є створення соціально-економічних умов життєдіяльності. Прямо кажучи, потрібною є політика економічного націоналізму. Ще в першій половині ХІХ ст. таку політику успішно реалізував німецький економіст Ф. Ліст (1789–1846), добившись створення єдиної й ефективної німецької національної економіки, що консолідувала німецьку націю і забезпечила передумови об’єднання Німеччини. Але в Україні внутрішній ринок неухильно звужувався, а диспропорції в галузевій і територіальній структурі господарства лише наростали, що завершилося деіндустріалізацією, втратою мільйонів робочих місць та масовим закордонним заробітчанством.

Отже, українська нація була і є. Але через різні об’єктивні й суб’єктивні передумови вона не мала і не має змоги реалізувати свій потенціал, бо залишається регіонально й соціально розбалансованою. В цих непростих умовах велика відповідальність лягає на інтелігенцію (творчу, наукову), бізнес середовища, церковні та військові кола, які для початку мали б усвідомити сутність проблем, а далі і самим консолідуватися для їхнього вирішення.

Мирослав Дністрянський, доктор географічних наук, професор Львівського національного університету імені Івана Франка 

Ми, члени Всеукраїнської Ради Церков і релігійних організацій (ВРЦіРО), 16 серпня 2024 року мали зустріч з Президентом України В. О. Зеленським, під час якої обговорили питання захисту свободи віросповідання та духовної незалежності України, захисту конституційного порядку і громадської безпеки, прав людини та основоположних свобод в контексті зловживання з боку країни-агресора.

За результатами зустрічі хочемо зазначити такі тези, на яких неодноразово наголошували раніше.

Ми категорично засуджуємо діяльність Російської православної церкви, яка стала співучасницею кривавих злочинів російських загарбників проти людяності та яка освячує зброю масового знищення і відкрито заявляє про необхідність знищення української державності, культури, ідентичності, а віднедавна – і самих українців.

Ми підтверджуємо свою заяву від 11 квітня 2023 року про те, що партнерські стосунки та свобода віросповідання і їхній захист з боку держави є основою державно-конфесійних взаємовідносин в Україні, а жодна організація – чи то релігійна, чи світська, – яка має центр у країні, що здійснила військову агресію проти нашого народу, і керується державою-агресором, не може діяти в Україні. Ми підтримуємо законодавчу ініціативу Президента України щодо унеможливлення діяльності таких організацій в нашій країні, яка має також широку політичну і суспільну підтримку.

Ми стверджуємо, що в Україні навіть в умовах жорстокої війни пошановують релігійні права і свободи, що наші віряни, незважаючи на певні виклики, пов’язані з війною, мають можливості для гідного виразу власних релігійних почуттів й переконань. Головною загрозою для релігійної свободи в Україні є російська агресія, внаслідок якої окупантами було вбито десятки священнослужителів, зруйновано сотні храмів і молитовних будинків. Московський патріархат виправдовує погроми та обмеження релігійної свободи, катування й убивства священників та пасторів і цинічно попирає Господні установлення та елементарні норми загальнолюдської моралі.

Ми переконані, що курс на захист свободи віросповідання та духовної незалежності, під яким ми розуміємо не замкненість, а відкритість до високих взірців наших релігійних традицій за одночасного несприйняття маніпуляцій вірою і прикриття злочинів релігією, сприятиме консолідації нашого суспільства заради нашої перемоги і утвердження довгоочікуваного справедливого миру.

Джерело: https://vrciro.org.ua/ua/news/statement-by-members-of-the-ukrainian-council-of-churches-and-religious-organizations?fbclid=IwZXh0bgNhZW0CMTEAAR0xWGeCQDXVm0qfhUgwXxIjBmkLVGHtw4SgxoUr2nZcqU_6qsSoXeF0pVw_aem_iRRcg08Qt75JNpSFO6JnsA

☝️ Молодь віддає перевагу українській мові, але продовжує споживати контент в соціальних мережах російською.

Більше половини молоді повернулось до свого місця проживання, яке вимушені були покинути після повномасштабного вторгнення росії в Україну, але зменшилась кількість тих, хто бачить обнадійливим майбутнє України. Водночас рівень громадянської активності та згуртованості залишається високим.

Про це свідчать результати всеукраїнського опитування молоді Міжнародного республіканського інституту, проведеного у межах програми USAID «Мріємо та діємо».

📊 65% молоді віком 16-35 років та 51% молоді віком 13-15 років спілкуються найчастіше українською мовою. Обидві мови – українську та російську – використовує 29% молоді 16-35 років та 42% молоді 13-15 років, а виключно російську – 3% та 5% відповідно.

📊 47% молоді віком 13-15 років переглядають відео в соцмережах російською мовою, серед молоді віком 10-12 років цей показник становить 41%, а серед 16-35 років – 39%.

📊 Найпопулярнішою соцмережею молоді віком 10-12 років є ТікTok, а серед старшої аудиторії 13-35 років – Telegram.

📊 При чому більшість молоді не довіряє анонімним Telegram-каналам, 72% молоді віком 13-15 років та 70% молоді віком 16-35 років.

60% молоді 16-35 років вважає, що за останній рік рівень корупції зріс, хоча 41% відзначає позитивні кроки у боротьбі з корупцією, оскільки знають про позитивні випадки боротьби з нею. Як показало опитування, під корупцією молодь розуміє вимагання хабарів та подарунків (88%), розкрадання державних коштів (85%), давати гроші за пришвидшення процедур (76%), нерозслідування випадків корупції (65%), кумівство (55%), отримання грошів та подарунків за послуги (53%).

🔗 Із повними результатами опитування можна ознайомитись за посиланням: https://cutt.ly/jevAIYlS

Всеукраїнське опитування молоді проводилось у червні-липні 2024 року Міжнародний республіканський інститут – IRI Ukraine з Info Sapiens в межах програми USAID Ukraine – USAID Україна Мріємо та діємо спільно з IREX in Ukraine

🇺🇦🧐 Який рівень медіаграмотності та основні наративи дезінформації про ЄС в регіонах? Які виклики та загрози несе російська пропаганда? Як можна їй протидіяти?

🔎 Разом із медійниками, освітянами й представниками організацій громадянського суспільства ми шукали відповіді на ці запитання на першій онлайн-дискусії «Посилюємо стійкість до дезінформації про ЄС та євроінтеграцію України. Регіональний аспект».

До заходу долучились учасники й учасниці з Волинської, Рівненської, Полтавської, Черкаської, Кіровоградської, Запорізької та Дніпропетровської областей.

🖊️Нижче — 6️⃣ ключових висновків:

1️⃣збільшення кількості фейкових фото та відео, згенерованих ШІ, зумовлює нові виклики для протидії поширенню дезінформації в регіонах;
2️⃣згенерований штучним інтелектом контент швидко розповсюджується, адже користувачі не приділяють достатньо уваги фактчекінгу й послуговуються емоціями. Тому важливо підвищувати рівень медіаграмотності українців щодо ШІ;
3️⃣анонімні Telegram-канали — досі основний канал поширення фейків у регіонах. Водночас молодь найчастіше зіштовхується з фейками у TikTok;
4️⃣фактчекінгові матеріали мають менші охоплення, тому потрібно використовувати нові формати для залучення аудиторії;
5️⃣просто опублікувати спростування фейків недостатньо. Потрібно працювати над тим, щоб користувачі самі проявляли активність і використовували інструменти медіаграмотності під час дискусій;
6️⃣протидіяти дезінформації можна за допомогою пребанкінгу. Цей метод готує аудиторію до можливих маніпуляцій із певної теми і допоможе розпізнати дезінформаційний «вкид».

ℹ️ Захід відбувся в межах «Проєкту з підвищення обізнаності та посилення стійкості до дезінформації про ЄС в Україні», який фінансується Представництвом Європейського Союзу в

🇺🇦🧐 Який рівень медіаграмотності та основні наративи дезінформації про ЄС в регіонах? Які виклики та загрози несе російська пропаганда? Як можна їй протидіяти?

🔎 Разом із медійниками, освітянами й представниками організацій громадянського суспільства ми шукали відповіді на ці запитання на першій онлайн-дискусії «Посилюємо стійкість до дезінформації про ЄС та євроінтеграцію України. Регіональний аспект».

До заходу долучились учасники й учасниці з Волинської, Рівненської, Полтавської, Черкаської, Кіровоградської, Запорізької та Дніпропетровської областей.

🖊️Нижче — 6️⃣ ключових висновків:

1️⃣збільшення кількості фейкових фото та відео, згенерованих ШІ, зумовлює нові виклики для протидії поширенню дезінформації в регіонах;
2️⃣згенерований штучним інтелектом контент швидко розповсюджується, адже користувачі не приділяють достатньо уваги фактчекінгу й послуговуються емоціями. Тому важливо підвищувати рівень медіаграмотності українців щодо ШІ;
3️⃣анонімні Telegram-канали — досі основний канал поширення фейків у регіонах. Водночас молодь найчастіше зіштовхується з фейками у TikTok;
4️⃣фактчекінгові матеріали мають менші охоплення, тому потрібно використовувати нові формати для залучення аудиторії;
5️⃣просто опублікувати спростування фейків недостатньо. Потрібно працювати над тим, щоб користувачі самі проявляли активність і використовували інструменти медіаграмотності під час дискусій;
6️⃣протидіяти дезінформації можна за допомогою пребанкінгу. Цей метод готує аудиторію до можливих маніпуляцій із певної теми і допоможе розпізнати дезінформаційний «вкид».

ℹ️ Захід відбувся в межах «Проєкту з підвищення обізнаності та посилення стійкості до дезінформації про ЄС в Україні», який фінансується Представництвом Європейського Союзу в Україні.

Алгоритм набуття статусу «активного споживача» закладами охорони здоров’я, що є складовою механізму самовиробництва – Net-Billing, нещодавно презентувала громадська організація «Хмельницький енергетичний кластер» у співпраці із Відділом енергоменеджменту Хмельницької міської ради.

Алгоритм був розроблений на основі досвіду Хмельницького міського лікувально-діагностичного центру, який один з перших в Україні впровадив механізм Net-Billing. Цей медичний заклад виробляє електроенергію за допомогою власної сонячної електростанції (СЕС) та постачає її в загальну мережу на комерційних умовах.

Net-Billing – це механізм розрахунків за електроенергію, вироблену активними споживачами (наприклад, власниками сонячних панелей), яка передається до мережі. Цей механізм дозволяє споживачам «продавати» надлишки виробленої електроенергії, отримуючи за це кошти, які можуть використовуватися для оплати майбутнього споживання електроенергії.

Виробництво електроенергії Хмельницький міський лікувально-діагностичний центр почав завдяки встановленню сонячних електростанцій на дахах трьох підпорядкованих поліклінік. Для цього залучили власні кошти комунального підприємства та витратили загалом близько чотирьох мільйонів гривень. Встановлювали сонячні панелі протягом серпня-листопада 2023 року. Тоді ж дізналися про можливість передавати електроенергію в загальну мережу на комерційній основі — Net-Billing.

«Питанням впровадження Net-Billing ми почали цікавитися у серпні 2023 року. Тоді я вперше почув про закон, який ухвалили в Україні, і почав цікавитися в «Хмельницькобленерго». Але оскільки механізми не були вивчені, на наш лист вони пообіцяли дати відповідь та звернулися у міністерство. Після цього нам дали рекомендації. Ми вивчали питання та знаходили шляхи реалізації. І в квітні цього року за допомоги міністерства нам дали можливість впровадити Net-Billing. Тоді ж на підприємстві впровадили автоматизовану систему комерційного обліку електроенергії», — розповів інженер-енергетик комунального підприємства «Хмельницький міський лікувально-діагностичний центр» Олег Чабан.

Основні кроки впровадження Net-Billing за досвідом медичного закладу у Хмельницькому передбачають:

• Розроблення технічного завдання на проектування, розробити проєктно-кошторисну документацію (ПКД) та встановити СЕС;
• Узгодження з оператором системи розподілу технічне завдання щодо встановлення засобу обліку на генеруючих установках;
• Встановлення автоматизованої системи комерційного обліку електроенергії (АСКОЕ) або локального устаткування збору і обробки (ЛУЗОД) та додаткового обліку на генеруючій установці/ установках;
• Підписання акту введення в експлуатацію АСКОЕ;
• Укладення договору з постачальником послуг комерційного обліку;
• Отримання паспорту точки розподілу з зазначенням генеруючого обладнання, його потужності, ЕІС-коду генерації та місцем встановлення (якщо не було);
• Пошук постачальника (провести тендер) на купівлю та продаж електричної енергії;
• Підписання договору купівлі-продажу електричної енергії за механізмом самовиробництва;
• Перевірка сплати розподілу через постачальника.

Детальніше про алгоритм впровадження Net-Billing можна знайти у документі за посиланням https://bit.ly/46D4dk0

Наразі потужність сонячних панелей на трьох поліклініках комунального підприємства складає 100 кіловатів (кВт). Залежно від часу доби та дня тижня поліклініки то віддають електроенергію в мережу, то забирають її. Розрахунок при цьому відбувається за різними тарифами — близько 2,6 гривні за кВт*год на продаж та близько 7,4 гривні за кВт*год на купівлю. За підсумками місяця рахунок на електроенергію для закладу зменшується на вартість проданої ним електроенергії.

Оскільки поліклініки використовують мережеві інвертори, вони не можуть отримувати електроенергію під час відключень. Як розповів інженер-енергетик комунального підприємства «Хмельницький міський лікувально-діагностичний центр» Олег Чабан, над розв’язанням цієї проблеми нині працюють.

«Net-billing дозволяє заощаджувати гроші і я думаю, що ми, враховуючи досвід Хмельницького міського лікувально-діагностичного центру, решту закладів будемо переводити на net-billing, принаймні ті, що мають понад 15 кіловатів потужності. Маючи цей досвід, в майбутньому за можливості ми будемо працювати з net-billing, тому що він себе виправдовує, адже відносно невеликі додаткові інвестиції дають можливість надлишок електроенергії продавати в мережу», — розповів завідувач відділу енергоменеджменту Хмельницької міської ради Дмитро Леськів.

Сонячні панелі — такі, як встановлені на хмельницьких поліклініках — допомагають не тільки самому медичному закладу, а і єдиній енергосистемі України. Про це розповів голова ради Української асоціації відновлюваної енергетики Станіслав Ігнатьєв.

«На сьогодні ворог зруйнував 42,3% встановленої потужності, тому зелена генерація цього тижня відіграє ключову роль і ми маємо тільки завдяки сонячним електростанціям 18% в загальному енергобалансі. Враховуючи те, що 9 серпня у плановий ремонт виходять три енергоблоки АЕС, ми знову будемо мати дефіцит. І будемо сподіватися, що буде гарна сонячна погода, тим більше, що зараз заходить потужний антициклон з Африки, який принесе спекотну і сонячну погоду, і саме сонячна генерація буде рятувати нашу енергосистему, так само, як це було минулого літа», — сказав Станіслав Ігнатьєв.

* Відео з презентації кроків впровадження Net-Billing та досвід Хмельницького медзакладу доступне за посиланням https://youtu.be/6qVeRdaUcXM