Чи працює програма Володимира Зеленського зі зниження цін на ліки? Минув місяць, можна робити перші оцінки. Коли президент бере ситуацію під особистий контроль, логічно очікувати наведення порядку. Але на практиці відбувся перерозподіл доходів на користь кількох учасників ринку, а загалом ліки подорожчали.
Давайте подивимось на цифри з тих, що є у відкритому доступі.
З березня ціни на 100 найпопулярніших препаратів мали впасти на 30%. І це начебто сталося. Чому начебто?
По-перше, загалом ціни на ліки зросли. Що так станеться, було зрозуміло на самому початку. Бо ліки зі списку ТОП-100 складають лише 5% усього фармацевтичного ринку. На решту 95% препаратів ціни або не впали, або зросли.
По-друге, бенкет відбувся за рахунок аптек. 14 лютого Кабмін заборонив аптекам отримувати гроші за маркетинг — так зветься оплата від виробників за те, щоб саме їхні ліки стояли на найкращому місці в аптеці. Зауважте, заборона стосувалася не лише маркетингу 100 ліків з переліку МОЗ, а загалом маркетингу усіх ліків.
Це не випадково. Ось посилання на дослідження компанії Proxima Research.
У ньому йдеться, що на початку 2022 маркетингові платежі вже зупинялися. Тоді аптеки підняли ціни, аби компенсувати збитки. Чи не сталося те саме у березні 2025?
Дані Proxima свідчать, що 71,8% від кінцевої вартості препаратів в Україні формують виробники, 5,9% – дистриб’ютори, та 22,3% – аптеки. Це означає, що ціни на ліки, вироблені в Україні, формують переважно заводи-виробники. Про те саме свідчить зниження середньозваженої аптечної націнки за останні десять років – з 23% до 14%.
Але і тут не все просто. За рахунок чого аптеки знижували націнку? Наведу посилання на дуже змістовне інтерв’ю представниці фармацевтичної компанії “Дарниця” пані Катерини Загорій. Вона назвала аптеки “паразитами на виробниках”. За її словами, на препарати “Дарниці” маркетинг сягає 68% від ціни. За її словами, лише комбінат “Дарниця” мав маркетингові угоди з приблизно 70-ма компаніями на суму 1,3 млрд грн.
За її словами, аптек забагато, і грошей на них ішло надто багато. Пані Загорій каже, що в Україні 18 400 аптек. У розрахунку на кількість людей, вдвічі більше, ніж у Німеччині. А великі мережі аптек навіть під час війни розширювалися, тобто отримували ще маркетингові платежі. Я зрозумів ці слова так, що ліки дорожчають саме через аптеки.
https://epravda.com.ua/biznes/yak-pracyuye-farmacevtichniy-rinok-804009/
Чи це відповідає дійсності? Не можу перевірити звітність “Дарниці”, але маю декілька альтернативних показників. Усі вони суперечать словам пані Загорій.
Наприклад, пан Олексій Кущ у своєму дописі навів економію, яку отримали виробники після заборони маркетингових договорів, – це 500 млн грн щомісяця. Тобто, 6 млрд грн на рік.
https://t.me/Analityka_Kush/3215
Чи це багато? У 2024 загальний обсяг аптечного продажу товарів “аптечного кошика” становив 194,7 млрд грн, та збільшився на 19% порівняно із показниками 2023. Це не лише ліки, а ліки+БАДи+косметика+решта. Навіть якщо ліки складали лише половину, на тлі цієї суми 6 млрд грн – це мізерно мало.
Врахуємо ще кілька фактів.
Перший – виробники нічого не втрачали. Вони віддавали не з прибутку, а включали маркетингові суми до складу своєї ціни. Тобто, за все врешті решт платив покупець.
Другий – слова пані Загорій щодо “паразитів” дещо протирічать даним з дослідження Proxima Research, за якими частка маркетингу у доході аптек не перевищувала 11%, а у 2022 році навіть падала до 4%. Саме тоді аптеки компенсували це падіння за рахунок різкого підвищення цін на ліки.
Ну і нарешті, третій та мабуть головний факт – після рішення президента виробники мали б знизити ціни за рахунок неочікуваної “економії”. Але вони цього не зробили. Додаткові сотні млн грн на місяць – залишили собі.
Тепер давайте об’єднаємо це все до купи. Про що можна сказати?
1. Існує потужний конфлікт між виробниками та аптеками.
Чіткої картини в грошах власне в мене немає. Впевнений, що її мають МОЗ, Комітет Верховної Ради та власне учасники ринку. Чому вони не врахували ці факти, коли затверджували рішення? – Велика інтрига.
2. Маркетингові платежі дійсно існували. Але чи були вони занадто великими, я не впевнений.
“У ціні будь-якого лікарського препарату до 1 березня 22-23% становив маркетинг – це те, що ми платили аптеці за право бути на полиці”, – сказала у своєму інтерв’ю пані Загорій. Натомість Proxima навела максимальний відсоток лише 11%. Кому вірити? Знову ж таки, питання до МОЗ.
3. В результаті регулювання цін з березня 2025, аптекам різко перекрили кисень, натомість виробники отримали неконкурентну перевагу. Фактично, виробники заробили те, що втратили аптеки.
Висновок: замість регулювання, ціни зросли. А на ринку відбулася антиконкурентна гра. Є підозри щодо лобізму з боку виробників.
Навіть якщо його не було, це не регулювання. Регулювання має балансувати інтереси або не починатися взагалі. По факту, держава взяла участь у боротьбі на боці одної з конкурентних груп. До того ж, більш потужної групи.
Я не кажу, що не потрібно було збалансувати розміри маркетингової винагороди. Можливо, у деяких випадках вона була зависокою. Але треба завжди пам’ятати: отримуючи маркетингові платежі, аптеки могли тримати розумну націнку, оплачувати зарплати, комуналку, пропонувати знижки. Тепер ці гроші залишилися виробникам. Аптеки втратили доходи, і компенсували це підвищенням цін на решту ліків.
Як я і передбачав, внаслідок рішення Кабміну відбувається концентрація ринку. З ринку витискають малих незалежних гравців, а ось мережі отримають певну перевагу за рахунок великого масштабу.
А головне, що отримало суспільство? Давайте подивимось перелік препаратів, на які було знижено ціни:
https://moz.gov.ua/uk/liki-cini-na-yaki-budut-znizheni
Як зазначив Олексій Кущ, це “аскорбінки та інші другорядні ліки”. Щось у цьому дійсно є, бо у переліку дійсно стоять 9 видів аскорбінок зі смаками манго, м’яти, дині. Схоже, що суспільство отримало фруктові аскорбінки по 10,92 грн і вигадане “зниження цін”. А насправді, чергове подорожчання 95% ліків.
І лише виробники отримали цілком конкретний прибуток.
На якому ж етапі відбулася підміна?
Давайте згадаємо, як все було. Може, це було щире бажання президента, бо ціні на ліки останніми роками дійсно злетіли, і жодного розумного пояснення стрімкого подорожчання не було. Схоже, що підвищували ціни просто тому, що це можна було робити. Адже ліки подібні до бензину, продуктів харчування чи електроенергії. Це базові товари, які завжди будуть продаватися і завжди будуть у попиті. Ти не можеш не лікуватися, як не можеш не їсти.
Тому, коли президент поставив вимогу, почалася робота Кабміну, а точніше, Міністерства охорони здоров’я. І саме тут, на мою думку, відбулася підміна.
МОЗ публікував перелік із 100 “найбільш популярних лікарських засобів”, і ціни на них було знижено. Але решта – подорожчала, а виробники “випадково” отримали величезний прибуток. Це показово, бо, виходячи зі структури ціноутворення, саме вони мали знизити ціни, але не зробили цього завдяки державі.
Ще раз нагадаю, що 71,8% від кінцевої вартості препаратів в Україні формують виробники; а представниця “Дарниці” визнала, що рентабельність по деяких препаратах сягає 85%. Умовно, аспірин, який продається по 10 грн, може мати собівартість десь 1,5 грн.
Відкритим лишається питання: як вийшло це “чудовіщноє нєдоразумєніє”. Але факт залишається фактом: людей ошукали. Ціни зросли, аптеки втратили доходи, а фармзаводи тихо поділили додаткові прибутки. Власне я не вірю, що таке могло статися без участі чиновників МОЗ.
Сергій Лямець