Попри те, що неможливо формально порівнювати результати роботи правоохоронців, дотичних до протидії корупції в Україні, але дані щодо ув’язнення фігурантів у підслідних справах свідчать – органи, створені після 2014 року, працюють ефективніше у майже чотири рази за колег.
Про це свідчить аналіз судових рішень з 2019 року, який провела “Економічна правда”, пише Zmina.
Ілюстраційне зображення. Книга колишнього міського голови Києва Леоніда Черновецького, яку знайшли під час обшуків НАБУ у лютому 2025 року. Слідчі у справі підозрювали розкрадання 11,6 мільйона гривень посадовцями Київської міськради
Хоч НАБУ та САП з’явились ще у 2015 році, однак повноцінно не працювали до 2018-го, поки не з’явився Вищий антикорупційний суд (ВАКС) – остання ланка в новій антикорупційній системі. Вперше антикорупційний суд відправив до в’язниці посадовця за хабарництво влітку 2020-го. Ним став депутат Київської обласної ради Олександр Мефодій, який за 5 тисяч доларів обіцяв підприємцю повернути вантажівку, що була речовим доказом у кримінальній справі.
НАБУ, САП та ВАКС займаються притягненням до відповідальності посадовців категорій А та Б, як-от міністри, керівники департаментів органів влади, голови державних агентств, прокурори, судді тощо.
Решта правоохоронців зайнята переслідуванням за дрібнішу корупцію.
Якщо дивитись виключно на результати роботи судів – загальної юрисдикції та ВАКС — перші з 2019 року ухвалили майже 15 тисяч рішень щодо корупціонерів, а другий – лише 25. Однак аналітики нагадують, що суди загальної юрисдикції розглядають переважно справи про хабарі патрульним від водіїв напідпитку, а ВАКС виносить вироки за масштабні розтрати.
Торік очільниця ВАКС казала, що рішення суду нині стосуються не лише окремих людей, а цілих структур, які роками до цього вважали недоторканними. Серед засуджених: 9 народних депутатів, 16 держслужбовців, 12 працівників правоохоронних органів, 29 суддів, 17 адвокатів і 5 прокурорів.
Аналітики, порахувавши вироки з реєстру щодо корупції, винесені від 2019 року, отримали такі дані: робота прокуратури з поліцією та СБУ в загальних судах привела до ув’язнення 9% корупціонерів, а у НАБУ, САП та ВАКС показник майже 40%.
Інфографіка “Економічна правда”
“Справи, пов’язані з корупційними та економічними злочинами, прокуратура, як правило, банально “продає”: більшість з них закінчуються угодою зі слідством про визнання винуватості та умовним покаранням чи просто штрафом, якщо це передбачено ККУ. Так прокурори показують високу статистику формально покараних осіб і водночас їхні декларації поповнюються елітними автомобілями й домівками, а корупціонери відбуваються переляком і штрафом”, – пояснюють дослідники.
Нібито неефективність роботи НАБУ та САП – один з аргументів, що наводять критики людей, невдоволених ухваленням Верховною Радою закону №12414.
До роботи антикорупційних органів має певні запитання й громадськість, втім, швидке ухвалення закону про НАБУ та САП, як вважають аналітики, суперечить загальному антикорупційному руху України після Революції гідності та початку євроінтеграції.
Одним з органів, що досі дотичні в Україні до антикорупції, є СБУ. До початку повномасштабної війни Верховна Рада попередньо підтримала законопроєкт про реформу СБУ. Критики називали документ “найгіршим для прав людини”, бо він не позбавив спецслужбу функцій, притаманних радянській, які та успадкувала.
Більшість справ, що розслідували есбівці до 2022 року, не стосувалися навіть нацбезпеки. Останнє стало відомо після аналізу роботи відомства за 2013–2020 роки.
Нагадаємо, що ухвалення 22 липня 2025 року закону про НАБУ та САП й підписання його главою держави супроводжували протести прямо під Офісом президента в Києві. Протестувальники марно вимагали накласти вето на закон.
Нині влада готує законопроєкт, що має нібито повернути незалежність органам, а дотичні до цього самі правоохоронці.
Генпрокурор, від якого фактично узалежнили антикорупційників, публічно пообіцяв не забирати справи в НАБУ, але в деяких хоче перевірити підслідність.
Протидія корупції була одним з найнебезпечніших видів активізму в Україні ще до початку повномасштабного російського вторгнення.
Викривачів розкрадань юридично переслідують, розгортають проти них дискредитаційні кампанії, палять будинки та підкладають вибухівку під двері рідних. Ефективно такі справи не розслідують.
