Довіра до українських медіа за останній рік зменшилася.
Такі дані у своєму дослідженні наводить КМІС.
За останній рік з 57 % до 29 % стало менше тих, хто довіряє українським медіа, натомість з 14 % до 40 % стало більше тих, хто не довіряє їм.
Приблизно такі ж самі показники довіри/недовіри до медіа українці висловлювали у грудні 2021 року. Тоді показник довіри становив 32 % проти 39 % недовіри.
Наростання критики і зниження довіри владі, скоріше за все, є наслідком, з одного боку, несправджених очікувань на цей рік та, з іншого боку, претензіями щодо ефективності та прозорості діяльності. Важливо, що при цьому критика наразі не переростає у вимоги виборів (зараз абсолютна більшість проти будь-яких виборів), а також що більшість українців зберігають довіру Президенту.
Президент зберігає високу легітимність, що безумовно потрібно для підтримання керованості державних інституцій у цей складний період та для проведення складних перемовин із Західними партнерами.
Принципово важливим результатом є те, що в Україні 59% українців водночас довіряють і Президенту, і Головнокомандувачу. Українці вимагають єдності і тому дії окремих представників влади зі спроб дискредитації Головнокомандувача викликають різке несприйняття в суспільстві. Українці не вірять у звинувачення, які можуть лунати на адресу В. Залужного (навіть більше, можна припускати, що такі звинувачення бумерангом негативно позначаються на самій владі). Разом з цим деякі опозиційні політики, критично налаштовані журналісти та представники громадського сектору вперто просувають наратив розколу «гарний В. Залужний-поганий В. Зеленський». Як ми бачимо, це не відповідає громадській думці українців і українці у своїй більшості мудро довіряють і Президенту, і Головнокомандувачу.
Ми сподіваємося і ще раз наполегливо закликаємо владу, опозицію, журналістів та громадський сектор діяти лише в конструктивних межах. Так, критичні зауваження до влади є важливою складовою демократичного процесу – але лише якщо вони конструктивні, а не є безкомпромісним «хрестовим походом» (що чітко проявляється у певних опозиційних політиків, журналістів, громадських активістів). У свою чергу влада має зберігати відкритими до щирого діалогу канали комунікації, аргументовано реагувати та співпрацювати з усіма, кому небайдужа доля України та українців.
Окремої уваги потребує ситуація з критично низькою довірою судам і прокурорам. У грудні 2022 року ми фіксували вікно можливостей, коли відносно не так багато людей не довіряли їм. Зараз вікно можливостей значно звузилося. Громадськість вимагає справедливості, тому безпорадна неефективність та корумпованість судів і прокуратури у забезпеченні справедливості лише поглиблює суспільну нелюбов до цих інституцій та створює сильне вогнище нестабільності в країні.
Дизайн: Медіамейкер
https://www.kiis.com.ua/?lang=ukr&cat=reports&id=1335&page=1