В Україні церква стабільно втрачає довіру громадськості – зараз їй довіряють 38% опитаних респондентів.

Про це свідчать результати соцопитування Київського міжнародного інституту соціології (КМІС), проведеного на початку грудня.

За даними соціологів, між груднем 2021 року і груднем 2022-го довіра до церкви знизилася з 51% до 44%, між груднем 2022 року і груднем 2023-го — з 44% до 38%.

Значно втратили довіру українські ЗМІ, чиї показники довіри повернулися до рівня грудня 2021 року. Так, за останній рік із 57% до 29% стало менше тих, хто довіряє українським ЗМІ (натомість з 14% до 40% стало більше тих, хто не довіряє їм).

Водночас в Україні зберігається висока довіра волонтерам — 84% опитаних їм довіряють і лише 3% не довіряють. У грудні 2022 року показники була майже ідентичними.

КМІС провів провів власне всеукраїнське опитування громадської думки «Омнібус» упродовж 29 листопада-9 грудня 2023 року. Було опитано 1031 респондента, що мешкають у всіх регіонах України (крім АР Крим). Статистична похибка (з імовірністю 0,95 і з врахуванням дизайн-ефекту 1,1) не перевищувала 3,4% для показників, близьких до 50%, 3,0% для показників, близьких до 25%, 2,1% – для показників, близьких до 10%, 1,5% – для показників, близьких до 5%.

https://leopolis.news/post/98035/cerkva-prodovjue-vtrachaty-doviru-ukranciv–kmis-?fbclid=IwAR05meGo2lFOwB6RTv6uG1_k-z-D2rPnv_2LIm2xlS47b3nx1ZL-9XEs13A_aem_AdDGwRUQBpXXTrNpBZGnNIQfgDlOlOiDU9lod1JsiRdcW4Va2tfqbxxq0RNnaNyi7_w#lqc68zeyrrfxe4mrnkc

Папа Римський ухвалив історичне рішення – священникам дозволили благословляти одностатеві пари.

Раніше ж такі союзи вважалися гріхом. Нині Ватикан заявив, що це має бути знаком того, що “Бог вітає всіх”.

📌Однак є кілька моментів. Зокрема в документі сказано, що священники повинні приймати рішення в кожному конкретному випадку. І лише потім вирішувати, чи давати благословення.

До того ж шлюб і далі визнається лише як “традиційний союз між чоловіком та жінкою”. Тому, до прикладу, вінчатися одностатевим парам все ще заборонено.

Вчення про шлюб не змінюється, благословення не означає схвалення союзу,
– пишуть у Ватикані.

Там називають ЛГБТ-пари “нерегулярними” і їм дозволено хіба що “спонтанні благословення, які більше схожі на жести народної побожності”.

У документі церкви приділено багато уваги тому, щоб молитви і жести під час благословення ніяк не нагадували шлюбні і не було “плутанини”. Мовляв, не варто плутати те, що є шлюбом, і те, що йому суперечить.

Чому тоді дозволили благословення, якщо не визнають шлюб

Ватикан трактує благословення як прохання в Бога про допомогу.

Хоча (ЛГБТ, – 24 Канал) і перебувають у союзі, який жодним чином не можна порівняти з шлюбом, вони бажають довірити себе Господу і його милосердю, закликати його про допомогу, щоб бути скерованими до кращого розуміння його задуму любові та істини,
– ідеться в поясненні.

https://24tv.ua/vatikan-dozvoliv-blagoslovlyati-lgbt-shho-zminitsya-dlya-odnostatevih_n2455140/amp

У 2023 році кількість українців, які вважають День Незалежності України найважливішим або улюбленим святом, зросла до 63%. Про це свідчать результати соціологічних досліджень, проведених Київським міжнародним інститутом соціології (КМІС), пише Детектор.медіа.

Під час опитування можна було обрати щонайбільше п’ять варіантів відповіді. Великдень назвали найважливішим або улюбленим 70% опитаних, Різдво — 69%, День захисників і захисниць України — 54%, Новий рік — 52%, День Конституції — 29%, Міжнародний жіночий день — 25%, Трійцю — 22%, День перемоги — 13%, День праці — 5%.

Соціологи відзначають, що десятиліття тому, у 2013 році, День Незалежності називали найважливішим або улюбленим лише 12% опитаних, у 2016–2019 рр. — від 16 до 20%, 2021 року — 37%.

«Ставлення до Дня Незалежності України радикально змінилося… У 2013 році це було одне з найменш популярних свят (менш популярним був лише День Конституції), а зараз це одне з трьох найпопулярніших свят в Україні, що поступається лише двом головним релігійним святам. Причому найбільш значущі конфігурації відбулися після широкомасштабного вторгнення», — наголошують у пресрелізі.

Крім того, під час опитування 89% респондентів відповіли, що підтримують незалежність України, і лише 1% — що не підтримують. У 2013 році тих, хто підтримував незалежність, був 81%, однак після початку війни з РФ у 2014 році цей показник перевищив 90% і потім нижче 85% не рухався. Відсоток тих, хто не підтримував незалежність, у 2013 році був 16%, у 2014 році різко знизився і вже ніколи не перевищував 6%.

Опитування до лютого 2020 року проводилися методом особистих (face-to-face) інтерв’ю, після — методом телефонних інтерв’ю (computer-assisted telephone interviews). За географією охоплення до лютого 2014 року опитування охоплювали всі території України, після лютого 2014 року та лютого 2022 року не охоплювали тимчасово окуповані території країни. Вибірка кожного опитування становить здебільшого близько 2000 респондентів. Статистична похибка такої вибірки (з імовірністю 0,95 і з урахуванням дизайн-ефекту 1,1) не перевищує 2,4% для показників близьких до 50% і 1,1% для показників близьких до 5%. За умов повномасштабного вторгнення крім зазначеної формальної похибки може додаватися певне систематичне відхилення, але не більше 5–6%.

Священник УГКЦ о. Василь Іванюк родом зі села Верхня Яблунька на Турківщині, але вже 32 роки служить на Донеччині. 

Більшість його парафіян – вихідці або нащадки вихідців із Галичини. Отець створив там багато парафій, побудував 39 церков, профінансував видання «Словник говірок центральної Бойківщини», збірник «Північна Донеччина: час, події, люди», керує місцевим Карітасом, а після вторгнення російських військ у східні області, в 2014 році, став капеланом і отримав позивний Справжній.

За це був у розстрільних списках ДНР, однак дивом врятувався…

Приходьте на зустріч з отцем Іванюком у середу, 12 липня, 0 18 годині (кафе «Бойківська гостина» (вул. Митрополита Андрея, 8)  і почуєте багато цікавого з уст цієї надзвичайної Людини, повідомляють організатори.

Раніше капелан 81-ї окремої аеромобільної бригади отець Василь Іванюк розповів про війну на Донбасі та службу у війську.

«На війну ніколи не ходив, війна прийшла сюди, тому що 29 років я служу на Донеччині священником української греко-католицької церкви. З перших днів довелося робити вибір, хоча вибір очевидний, бо побачив ту велику кількість людей, які зайшли сюди, –  військових, серед них були і греко-католики, людей з Майдану, які шукали української церкви. Безперечно, довелося спочатку приймати їх в парафію, а потім вже і супроводжувати, тому що в процесі служіння зав’язалися дружні стосунки. Потім почало активно розвиватися питання капеланського служіння, і ми не могли залишатися осторонь, маючи якусь причетність до військової служби, побачивши, що це перспективна справа.

У зв’язку з тим, що тут не так багато є українських священників, тому я спокійно взявся допомагати тим людям, які служать у Збройних Силах України.

Важливо, щоб людина хотіла пізнати Бога. Саме тому я написав заяву стати капеланом в тій бригаді, де півтора року був на засадах добровольця-капелана.

Перше, що ми зробили, — побудували каплички, особисто я побудував дві. Вони є розбірними, моєї власної конструкції, з куполом, на 60 осіб і задовольняють потреби усіх наших військовослужбовців. Найбільше роботи навіть не з військовими, бо вони весь час на навчаннях та завданнях, а з їхніми родинами. Адже надійний тил кожного солдата — це його сім’я. Якщо він буде знати, що його вдома очікують, то буде краще виконувати свої завдання.

Це сильний мотиваційний момент, коли ти знаєш, що на тебе вдома чекають.

Не можемо залишати без уваги й сім’ї наших загиблих та поранених. Тож роботи багато, іноді помічаємо, що на все не вистачає часу.

Доки війна триває, ми маємо звертати увагу на моральні та духовні якості військових. Робота капелана — це не лише молитися, а й працювати з кожним військовим. Нагадувати, що війна війною, а людиною потрібно залишатися.

Служба капеланів — досить цікава. Присутність капелана дисциплінує людей, додає впевненості, адже бувають обстріли чи ще щось. З появою капелана військові починають відчувати захист, ніби відчувають, що з ними нічого поганого не станеться. Та й коли ти постійно молишся за людей, то Бог чує та допомагає. Якщо капелан на своєму місці постійно, то підрозділи якісь згуртованіші та дисципліну видно. Тому нехтувати капеланами не можна, і до цього питання потрібно ставитись серйозно.

Важливо, щоб людина, яка має намір стати капеланом, мала якісь армійські навички».

Найбільшими побоюваннями у процесі відновлення України після війни з Росією українці назвали повернення корупційних схем відмивання грошей на великих проєктах (73% опитаних), відсутність контролю за процесами та розкрадання коштів (68%) і загрозу повернення воєнних дій (45%).

Про це повідомила заступниця виконавчого директора Transparency International Ukraine з операційної діяльності Анастасія Мазурок під час презентації  результатів соціологічного  опитування «Як відбудовувати Україну», пише ДетекторМедіа.

«Якщо ми говоримо про той час, коли українці переносять себе в стан після перемоги, корупції вони бояться більше, ніж війни. Для мене це моторошне відкриття», — сказала Анастасія Мазурок.

Опитування провела дослідницька агенція Info Sapiens на замовлення Transparency International Ukraine за підтримки Проєкту USAID «Підтримка організацій-лідерів у протидії корупції в Україні “ВзаємоДія”». Зазначається, що опитування є репрезентативним і включає дві аудиторії: доросле населення України, включно з ВПО (1012 респондентів) і представники українського бізнесу (ФОП, мікро-, малий, середній та великий бізнес; 405 інтерв’ю).

Заходами запобігання корупційним загрозам, згідно з результатами опитування, населення і бізнес назвали збільшення кількості механізмів прозорості та підвищення відповідальності за корупцію. Зміну влади як захід запобігання корупційним загрозам назвали 11% населення і 4% бізнесу.

Найбільший рівень довіри в опитаних (у тому числі — в аспектах відбудови) — до президента (67% сказали «довіряю»), міжнародних організацій і донорів (55%), незалежних аудиторів і експертів (41%), міжнародного бізнесу (40%), місцевої громади й активістів (31%), громадських організацій (30%) і ЗМІ (20%). Найменше довіри парламенту та нардепам — 8% опитаних довіряють їм.

За результами опитування населення, топп’ятірка проблем України — війна та руйнування, корупція, відсутність професіоналів у владі та безробіття. Представники бізнесу в п’ятірці назвали також несправедливість у системі правосуддя.

Серед інших результатів дослідження:

• 90% бізнесу та населення сказали, що плани та стратегії відбудови Україна потрібно готувати вже зараз, щоб не гаяти час після перемоги;
• 14% населення і менше 4% бізнесу підтримали ідею спрямовувати кошти на відбудову в бюджет для розподілу державою: більшість за направлення коштів безпосередньо на проєкт або на «середній» сценарій;
• і населення, і бізнес здебільшого висловили переконання, що модернізація — постійний процес для бізнесу, а не лише складник відбудови;
• опитані вказали, що насамперед потрібно займатися відбудовою критичної інфраструктури та житла, розмінуванням територій, відновленням соціальних об’єктів, а також адаптацією військових до мирного життя;
• лише 14% опитаних вважають, що серед критеріїв вибору виконавців має бути найнижча запропонована ціна робіт; респонденти відзначили важливими такі критерії: відповідність міжнародним стандартам якості, репутацію та досвід підрядника;
• 60% опитаних очікують, що відбудова триватиме близько десяти років.

Попри війну, триває реформа освіти. Однією зі складових цієї реформи є перехід до 12-річної освіти, пояснює Освітній омбудсмен України.

Українські дослідники зазначають, що наразі 11-річна освіта залишилася лише у трьох пострадянських країнах: Азербайджані,  рф, білорусі.

Реформа передбачає створення ліцеїв для надання якісної профільної середньої освіти. З одного боку це зменшить освітню нерівність між учнями з сільської місцевості, невеликих населених пунктів та учнями з великих міст. З іншого – впровадження профільної освіти зменшить навантаження на учнів та надасть можливість вивчати предмети, необхідні їм для майбутнього фаху.

Водночас триває реорганізація освітньої мережі, яка має на меті допомогти учням малокомплектних шкіл здобувати освіту в найближчому опорному закладі освіти, де є кваліфіковані педагогічні кадри та необхідна база для якісного, безпечного та комфортного здійснення освітнього процесу й відповідно підвіз учнів із навколишніх населених пунктів.

Органи місцевого самоврядування мають до 1 вересня 2024 року затвердити плани формування мережі закладів освіти, що забезпечують здобуття повної загальної середньої освіти, з урахуванням вимог законодавства до ліцеїв. А засновники ліцеїв до 1 вересня 2027 року мають забезпечити створення та оснащення ліцеїв необхідною матеріально-технічною базою, обладнанням, доступом до мережі Інтернет, відібрати на конкурсних засадах педагогічних працівників, провести конкурс відповідно до вимог законодавства на посаду керівника закладу освіти та вжити інших необхідних дій.

Служба освітнього омбудсмена отримує чимало звернень від батьків здобувачів освіти щодо змін освітньої мережі: підстав реорганізації, перепрофілювання чи закриття того чи іншого закладу освіти тощо. А представники громад запитують, як здійснювати реформу в умовах воєнного стану.

Правовий режим воєнного стану не створює спеціальних обмежень та заборон на реорганізацію закладів освіти. Тому реорганізація освітньої мережі триває.

Читайте у публікації:

• навіщо потрібна реорганізація освітньої мережі: оптимізація шкіл та створення профільної школи
• як забезпечити права учасників освітнього процесу під час реорганізації
• хто, як та у які терміни має здійснювати реорганізацію освітньої мережі
• коли здійснювати реорганізацію на тимчасово окупованих територіях
• як комунікувати реформу реорганізації освітньої мережі, зокрема, терміни та комунікація громадського обговорення проєкту про реорганізацію закладу освіти
• наші пропозиції щодо дій територіальних громад із реорганізації освітньої мережі.

НАВІЩО ПОТРІБНА РЕОРГАНІЗАЦІЯ ОСВІТНЬОЇ МЕРЕЖІ

Оптимізація шкільної  мережі

Реорганізація закладів освіти насамперед необхідна, щоб покращити якість освіти всіх учнів, зменшити освітню нерівність та забезпечити рівний доступ до освіти. Адже результати дослідження PISA-2018 наочно доводять, що рівень освіти учнів у сільській місцевості та невеликих містах нижчий, ніж у їхніх однолітків, що навчаються в ліцеях, гімназіях і спеціалізованих школах великих міст. Водночас внаслідок пандемії та повномасштабної війни освітні втрати учнів ще більше поглибилися. У частині сільських малокомплектних шкіл не вистачає педагогічних кадрів. Не завжди у закладі освіти є профільний фахівець, тому вчителі вимушено викладають предмети, які не є їхньою основною спеціалізацією. Через це деякі предмети можуть або викладатися формально, або не викладатися взагалі. Наприклад, у школах сільської місцевості є  дефіцит вчителів з окремих предметів. Усе це впливає на освіту дитини.

 За даними дослідження Державної служби якості освіти України,  проведеного у грудні 2022 — січні 2023 року, через повномасштабну війну загалом у вивчених школах України (з урахуванням, зокрема шкіл сільської місцевості) у 55% закладів відбулися зміни в педагогічному складі закладу освіти. 81% керівників зазначили, що освітній процес забезпечують вчителі-предметники, 15% – що викладання навчальних предметів відбувається через заміщення тимчасово відсутніх педагогів, 5% вказали про брак вчителів. Щодо галузей забезпечення педагогами: понад 79% керівників зазначили, що всі галузі забезпечені педагогами, 8% вказали про брак вчителів у мовно-літературній галузі, по 5 % — у інформатичній та математичній, 4 % — у фізкультурній. Про труднощі з пошуком вчителів математики, англійської мови, фахівців для гурткової роботи поодиноко вказали директори шкіл Києва, Житомирщини та Львівщини. Реорганізація освітньої мережі має на меті допомогти учням малокомплектних шкіл здобувати освіту в найближчому опорному закладі, де наявні кваліфіковані педагогічні кадри та є необхідне забезпечення для нормального, безпечного та комфортного здійснення освітнього процесу.

Якість освіти також тісно пов’язана з фінансуванням та забезпеченням закладів освіти всім необхідним для здійснення безпечного та належного освітнього процесу.  Відповідно до ст. 25 Закону України “Про освіту” та ст. 37 Закону України “Про повну загальну середню освіту”, відповідальність за утримання та матеріально-технічне забезпечення шкіл лежить на засновнику закладу освіти, на що мають спрямовуватися кошти місцевого бюджету. Хоча у малокомплектних школах видатки на одного учня можуть бути в рази більшими, ніж у школах із великою кількістю учнів, це не покращує якість освіти учнів малокомплектних шкіл.

Водночас частина шкіл потребують капітального ремонту (утеплення, облаштування внутрішніми вбиральнями, водовідведення та насамперед будівництва укриття тощо) або ж просто ремонтних робіт, обладнання навчальних кабінетів та іншого забезпечення. А це все – значні кошти. Але якщо демографічний аналіз демонструє, що кількість здобувачів освіти учнів у певній школі в перспективі буде недостатньою або школа вже є малокомплектною, краще зосередити кошти для належного забезпечення опорного закладу, удосконалити його й перевести туди учнів та здійснювати їхній підвіз до закладу. Адже кошти субвенції виділяються залежно від кількості учнів у школі.

Створення профільної школи

Реорганізація передбачає також створення в межах реформи профільної старшої школи та відповідно ліцеїв, де учні будуть здобувати профільну освіту. Це зменшить навантаження на учнів та дозволить вивчати предмети, необхідні їм для майбутнього фаху. А також зменшить освітню нерівність між учнями з різних місцевостей.

Відповідно до Закону України “Про внесення змін до деяких законів України щодо вдосконалення механізмів формування мережі ліцеїв для запровадження якісної профільної середньої освіти”, для започаткування та проведення освітньої діяльності комунального ліцею засновник має забезпечити, зокрема:

• функціонування не менше двох класів за трьома профілями навчання на рівні профільної середньої освіти;
• функціонування ліцею як окремої юридичної особи, відокремленої від початкової школи та гімназії, крім випадків, визначених цим Законом;
• забезпечення здобуття учнями профільної середньої освіти відповідно до профілів навчання з навчальним навантаженням та з можливістю обрання учнями навчальних предметів (інтегрованих курсів, інших освітніх компонентів) в обсягах, що визначаються законодавством;
• створення безпечного, інклюзивного та цифрового освітнього середовища відповідно до вимог законодавства;
• підвезення (у разі потреби) учнів і педагогічних працівників до закладу освіти (місця навчання, роботи) та у зворотному напрямку до місця проживання (за потреби) на відстань, що визначається законодавством;
• забезпечення проживання учнів у пансіонах у разі, якщо час їхнього доїзду до ліцею буде більше норми, визначеної законодавством;
• забезпечення учасникам освітнього процесу вільного і безоплатного бездротового доступу до мережі Інтернет із характеристиками, що відповідають вимогам законодавства, у приміщеннях закладу освіти, зокрема у пансіоні;
• забезпечення здобувачів освіти харчуванням.

ДОТРИМАННЯ ПРАВ УЧАСНИКІВ ОСВІТНЬОГО ПРОЦЕСУ ПІД ЧАС РЕОРГАНІЗАЦІЇ

Мережа закладів загальної середньої освіти формується з урахуванням соціально-економічної та демографічної ситуації, а також відповідно до культурно-освітніх та інших потреб територіальної громади та /або суспільства (стаття 32 Закону України “Про місцеве самоврядування”).

Реорганізація мережі закладів освіти здійснюється відповідно до статті 32 Закону України “Про повну загальну середню освіту”.

Рішення про утворення, реорганізацію, ліквідацію чи перепрофілювання (зміну типу) закладу загальної середньої освіти приймає засновник (засновники). У разі реорганізації чи ліквідації закладу загальної середньої освіти засновник зобов’язаний забезпечити учням можливість продовжити здобуття загальної середньої освіти на відповідному рівні освіти.

Рішення про утворення комунальних початкових шкіл, гімназій як окремих юридичних осіб, їх реорганізацію, ліквідацію чи перепрофілювання (зміну типу) приймають міські, сільські, селищні ради.

Рішення про утворення комунальних ліцеїв як окремих юридичних осіб, їх реорганізацію, ліквідацію чи перепрофілювання (зміну типу) приймають Верховна Рада Автономної Республіки Крим, обласні, міські, селищні, сільські ради відповідно до вимог законодавства.

Рішення про утворення початкової школи як структурного підрозділу у складі гімназії, його реорганізацію, ліквідацію чи перепрофілювання (зміну типу) приймає (приймають) засновник (засновники) такого закладу (стаття 32 Закону України “Про повну загальну середню освіту”).

За нашими спостереженнями, не всі органи місцевого самоврядування розуміють послідовність необхідних дій для здійснення реорганізації. Коли ми розглядаємо скарги батьків чи педагогічних працівників щодо реорганізації закладів освіти, в межах реагування на ці звернення ми часто надсилаємо до засновників запит із проханням повідомити підстави прийняття рішення щодо реорганізації освітньої мережі територіальної громади, надавши змістовні та конкретні відповіді на кілька запитань, які загалом і характеризують ту послідовність дій, які має здійснювати засновник. Це запитання:

1. Які результати аналізу поточного стану та перспектив розвитку освітньої мережі: наявна демографічна ситуація та демографічний прогноз, спроможність, фактична та прогнозна наповненість освітньої мережі?
2. Які саме зміни пропонуються для реформування освітньої мережі, їх аргументація з погляду безумовного забезпечення права на освіту та підвищення якості освіти в результаті реформування?
3. Чи плануються у територіальній громаді до побудови та введення в експлуатацію протягом 1-5 років? Де саме запроєктовані до введення в експлуатацію заклади мають бути розміщені? Конкретні адреси?
4. Яким чином будуть дотримані права учасників освітнього процесу (що містить перелік уточнювальних запитань):
   1. учнів?
   2. батьків?
   3. вчителів?
5. Яким чином проведена комунікація з громадою стосовно планів реорганізації освітньої мережі?

В умовах воєнного стану та на перспективу після його завершення під час реорганізації необхідно враховувати також міграційні та еміграційні процеси у громаді. Адже внаслідок війни в деяких закладах освіти кількість учнів суттєво зменшилася. Водночас ці діти можуть повернутися назад як невдовзі, так і після закінчення повномасштабної війни.

ХТО, ЯК ТА У ЯКІ ТЕРМІНИ МАЄ ЗДІЙСНЮВАТИ РЕОРГАНІЗАЦІЮ ОСВІТНЬОЇ МЕРЕЖІ

Вимоги щодо термінів реформування для створення профільної старшої школи

Відповідно до пунктів 5-1, 5-2 та 5-3 розділу 10 Прикінцевих та перехідних положень Закону України “Про повну загальну середню освіту”:

• до 1 вересня 2024 року Верховній Раді Автономної Республіки Крим, обласним (з урахуванням пропозицій міських, сільських, селищних рад), Київській та Севастопольській міським радам необхідно затвердити плани формування мережі закладів освіти, що забезпечують здобуття повної загальної середньої освіти, з урахуванням вимог цього Закону до ліцеїв, щодо безпечного, інклюзивного та цифрового освітнього простору, демографічних показників розвитку відповідних адміністративно-територіальних одиниць, спроможності територіальних громад, профілізації старшої профільної школи та необхідності охоплення на відповідній території усіх профілів навчання, визначених законодавством, з метою гарантування і забезпечення права кожного учня на вибір відповідного профілю навчання.
• До 1 вересня 2027 року засновникам закладів освіти, що забезпечують здобуття повної загальної середньої освіти, рекомендується привести установчі документи закладів освіти у відповідність із цим Законом, врахувавши строки набрання чинності окремими положеннями цього Закону, визначеними пунктом 1 цього розділу.
• До 1 вересня 2027 року засновникам ліцеїв забезпечити з урахуванням вимог законодавства виконання затверджених Верховною Радою Автономної Республіки Крим, обласними, Київською та Севастопольською міськими радами планів, передбачених пунктом 5-2 шляхом утворення та забезпечення ліцеїв належною матеріально-технічною базою, обладнанням, доступом до мережі Інтернет, відібрати на конкурсних засадах педагогічних працівників, провести конкурс відповідно до вимог цього Закону на посаду керівника закладу освіти та вжити інших необхідних дій, визначених відповідними планами та законодавством.

КОЛИ ЗДІЙСНЮВАТИ РЕОРГАНІЗАЦІЮ НА ТИМЧАСОВО ОКУПОВАНИХ ТЕРИТОРІЯХ

Частина закладів освіти на тимчасово окупованих територіях були зруйновані російськими військовими, деякі заклади під примусом працюють за російськими стандартами. Частина учнів виїхали з тимчасово окупованих територій на підконтрольні Україні території або за кордон та навчаються наразі в інших закладах. Тому для того, щоб проводити реорганізацію освітньої мережі на ТОТ, необхідно чекати деокупації цих територій.

ЯК КОМУНІКУВАТИ РЕФОРМУ РЕОРГАНІЗАЦІЇ ОСВІТНЬОЇ МЕРЕЖІ

Коли в межах розгляду звернень на тему реорганізації освітньої мережі ми аналізуємо плани реорганізації, надані громадами на наш запит, то бачимо, що більшість цих планів розроблені досить грамотно і враховують суттєві моменти для дотримання прав в освіті. Але через те, що ці плани не обговорюються з громадою та в медіа, соціальних мережах, на сайтах органів влади громади не розповідається, навіщо потрібна реформа, як вона покращить освіту учнів, як будуть забезпечені права учасників освітнього процесу – місцева влада отримує багато скарг,  обурень та агресії на свою адресу. Тому потрібно не боятися та надавати людям інформацію, переконувати. Насамперед слід розповісти про підстави для реорганізації освітньої мережі, зокрема, надавати аналіз демографічної ситуації, витрати на одного учня, спроможність закладів. Далі розповісти про зміни, позитивні та негативні наслідки реформи, в які терміни ці зміни будуть зроблені тощо. Поясніть громадськості, як саме будуть дотримані права учнів, батьків та педагогічних працівників внаслідок реорганізації.

Інструментами для комунікації реформи можуть бути, зокрема публікації на сайті відділу або управління освіти, а краще – місцевої громади, пресконференції для місцевих медіа, інформаційні матеріали у місцевих групах соцмереж від імені органів місцевої влади та органів управління освітою, екскурсії для учасників освітнього процесу та медіа до опорного закладу. Докладніше про комунікацію реформи – у нашій окремій публікації.

Реорганізація, зміна типу, ліквідація закладу загальної середньої освіти у сільській місцевості допускається лише після громадського обговорення проєкту відповідного рішення засновника, який оприлюднюється не менше ніж за один рік до прийняття відповідного рішення (частина 2 статті 32 Закону України “Про повну загальну середню освіту”). Це зроблено для того, щоб уникнути свавілля з боку органів місцевої влади, завчасно попередити батьків про реорганізацію та належно підготуватися.

І хоча законодавством не визначений обов’язок здійснювати громадське обговорення у міській місцевості, щоб уникнути непорозумінь із громадськістю органи місцевої влади за власним рішенням можуть проводити таке обговорення за участю батьків, громадських організацій, адже це налагоджує довіру між місцевою владою та громадськістю.

ПРОПОЗИЦІЇ ЩОДО РЕОРГАНІЗАЦІЇ ОСВІТНЬОЇ МЕРЕЖІ 

Багато закладів освіти було пошкоджено або зруйновано російськими військами. Тому громада, в якій є пошкоджені або зруйновані заклади, має ретельно зважити необхідність відновлення цих закладів. Насамперед такого аналізу потребують деокуповані території. Одним із рішень для відновлення освітньої мережі може бути зведення тимчасових або постійних  модульних споруд-закладів освіти, зокрема у громадах, де перебуває велика кількість ВПО. Ми підготували докладні матеріали про український та закордонний досвід зведення модульних: ви можете з ними ознайомитися за гіперпосиланнями.

Водночас на територіях у зоні бойових дій та на тимчасово окупованих територіях, а також на територіях, які перебувають близько до територій бойових дій та обстрілів, відновлення освітньої мережі можливе після їх звільнення або завершення воєнного стану відповідно. Громадам необхідною буде розробка плану аналізу освітньої мережі та відбудови закладів освіти.

19,1% українців на запитання «Що з наведеного найбільше псує вам настрій?» відповіли, що такий ефект відчувають від перегляду телемарафону «Єдині новини». 

Натомість 5% респондентів сказали, що телемарафон їх бадьорить.Такими є результати опитування, яке 28 квітня — 3 травня провів Центр Разумкова на замовлення ZN.UA, повідомляє видання, пише ДетекторМедіа.

Спілкування в релігійній громаді засмучує найменшу кількість опитаних (0,7%), а 17% учасників опитування зізнались, що їм ніщо не псує настрою.

Редакція ZN.UA припускає, що 14,2% респондентів, яким настрій псує «перегляд інших ЗМІ, крім телемарафону», не одержують там якісної аналітики.

«Читачам не дають нової інформації, яка б допомагала орієнтуватися в реальності і прогнозувати своє майбутнє, а лише пережовують відомі факти чи інтерпретують їх на користь інтересів власників тг- або ютуб-каналів», — коментує видання результати опитування.

Соціологічна служба Центру Разумкова з 28 квітня по 3 травня 2023 року провела дослідження на замовлення ZN.ua. Було опитано 2020 респондентів віком від 18 років. Теоретична похибка не перевищує 2,3%.

Нагадаємо, раніше «Детектор медіа» писав про те, що результати цього ж опитування показали: 53% українців вважають корупціонерів у владі найбільшими ворогами всередині країни. А 84% опитаних переконані, що навіть у часи повномасштабної війни факти про корупцію оприлюднювати «Варто, бо через корупцію ми втратимо і єдність, і підтримку партнерів, і, врешті, перемогу».